-у, ч.

1) У Литві, Польщі та Україні (до другої половини 19 ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах – орган міського самоврядування; муніципалітет. || Будинок міського управління.

2) У Стародавньому Римі – державна посада консула, претора тощо, а також особа, що обіймала цю посаду.

3) У деяких країнах – міське управління.

4) У Великій Британії, Франції, Італії та ін. країнах – чиновник судової влади (суддя, слідчий, прокурор).

5) У США – сукупність усіх державних урядовців, зокрема судових.